Плоди анісу поряд з отриманим з них ефірним маслом використовують не тільки в медицині і парфумерії. Кулінари всього світу додають ароматну пряність в рибні та м’ясні страви, кондитерські вироби. Цінують її і в алкогольній промисловості. Але на основі анісу можна приготувати не тільки міцні напої, але смачний і корисний чай з легким освіжаючим ароматом.
Склад, корисні властивості
Про корисні властивості анісу знали ще стародавні греки і римляни, зустрічаються згадки про нього і в працях Авіценни. Рослина культивується повсюдно від Америки до Японії. В Росії почали його вирощувати в 19 столітті як цінну ефіроолійну культуру.
Цінність анісу визначається його хімічним складом, в якому концентрація ефірної олії досягає 3,5-6%. Крім того, вміст білкових речовин в рослині доходить до 20%, а жирних олій до 28%.
Головна цінність анісового ефіру в тому, що він поліпшує видільну функцію дихальних шляхів. Особливо виражений ефект від застосування помітний у дітей, поліпшується розрідження та відхаркування мокротиння. Анісовий чай, як на зборах, так і як монокомпонент заспокоює нервову систему, нормалізує сон.
Крім відхаркувальний, серед фармакологічних властивостей плодів анісу: лактогенний, антисептичну, спазмолітичну, жовчогінну, шлунково-кишкова, вітрогінний, протизапальну.
Олія анісу покращує роботу кишечника, знімаючи спазми гладенької мускулатури. Його часто вводять до складу проносних засобів і шлункових зборів.
Анісовий настій не тільки ефективний проти кашлю, але видаляє запах з рота при полосканні, допомагає при запаленні ясен. Ще в древньому Сході цілителі прописували жувати насіння для зміцнення зубів і поліпшення їх виду.
Вважається, що масло при обробці рук та обличчя оберігає від укусів комарів. У складі багатьох косметичних препаратів воно сприяє омолодженню і підтягнутості шкіри.
Серед протипоказань до прийому коштів на основі насіння і анісової олії:
- індивідуальна непереносимість;
- вагітність;
- дитячий вік до 3 років;
- захворювання ШКТ;
- підвищена згортання крові.
Треба також враховувати, що ефірна олія анісу може бути алергеном, тому необхідно пройти тест на реакцію перед його використанням.
Як заварювати і пити
Вибираючи насіння анісу для подальшого приготування, необхідно звертати увагу на колір. Якісні відрізняються світло-коричневим забарвленням і сильним ароматом. Темні ж, швидше за все, залежалися на прилавку, або збирали їх надто пізно і вони перезріли.
Рецепт відвару на водяній бані
Насипати 5 г анісу (1 чайна ложка) у невеликий посуд і залити 200 мл окропу. Щільно прикрити кришкою, помістити над більшою ємністю з киплячою водою і тримати на водяній бані 15 хв. Після цього відвар повинен настоятися ще 45 хв. Далі рідину процідити і долити водою до початкового об’єму. Такий настій зберігають у холодильнику максимум добу.
Як відхаркувальний засіб пити по ¼ склянки 3-4 рази на день за півгодини до їжі, збовтуючи перед вживанням.
Класичний спосіб
Настій з анісу можна заварювати як звичайний чай з розрахунку 1 ч. л. подрібненого насіння на склянку окропу. Наполягати 10 хвилин. Також хороший спосіб приймати такий чай з медом. В аптеці можна придбати готовий чай з анісом, кмином і фенхелем.
Вітамінний з цедрою лайма
Насипати в термос або заварник 0,5 ч. л. перетертих насіння анісу (зручно це робити в ступці), паличку кориці, подрібнену цедру лайма (можна замінити на лимон) і нарізаний пластинками корінь імбиру (0,5-1 см). Залити 500 мл окропу. Настоювати 20-30 хвилин. Процідити.
Остуджений, ні в якому разі не гарячий напій, можна підсолодити медом. Такий чай володіє тонізуючим ефектом, підбадьорить, додасть сил та енергії.
При бронхіті, фарингіті або кашлі як відхаркувальний засіб
1 ст. л. насіння анісу подрібнити і залити 200 мл холодної води і варити на маленькому вогні 10 хв. Зняти з плити, настояти 50-60 хв. Процідити. Пити чотири рази на день по ½ склянки.
При вживанні різних настоїв і відварів з анісу треба все ж таки пам’ятати, що це рослина з потужним лікувальним ефектом і пити замість звичного чаю не можна, необхідно дотримуватися дозування. Крім того, не слід плутати його з бадьяном, який називають «аніс зірчастий», а також з кмином, іноді званим «дикий аніс або польовий». Це абсолютно різні рослини зі своїми властивостями і протипоказаннями.
фото: depositphotos.com/dianazh